Родинне свято - випуск у 4 класі Заозерненської гімназії Ладижинської міської ради стало справжньою подією тепла, щирості та світлих емоцій.
Класний керівник Юзько Наталія Григорівна разом зі своїми четвертокласниками подарували батькам, учителям і гостям незабутнє свято прощання з початковою школою. Воно було наповнене і веселим дитячим гумором, і нотками щемкого смутку, адже ще одна сторінка дитинства перегорнута…
Розпочалося свято ранковою зустріччю, яка створила особливу атмосферу родинного тепла та єдності. Учні проникливо декламували вірші, щиро дякували своїм батькам, учителям, бабусям і дідусям. Діти дуже гарно підготувалися: впевнено виступали, співали чудові пісні, даруючи всім присутнім гарний настрій і хвилюючі емоції.
Особливо зворушливими стали пісні «Наш четвертий клас», «Прощавай, початкова школо», «Прощай, четвертий клас», а також пісні про Україну, які звучали щиро й натхненно. Веселого настрою додали смішні історії зі шкільного життя та інсценізація сценки «Коли ж учитись?», що викликала щирі усмішки та оплески глядачів.
Учителька звернулася до батьків зі словами вдячності за виховання дітей, підтримку та активну участь у житті класу і школи. Приємною та хвилюючою миттю стало нагородження учнів дипломами за успіхи у навчанні.
Теплі слова й щирі побажання четвертокласникам висловила директор школи Невеселюк Людмила Володимирівна. А батьки подякували своїй першій учительці за любов, терпіння, мудрість і турботу, які вона щодня дарувала дітям.Учителька в свою чергу присвятила своїм випускникам авторський вірш – побажання.
Присвята четвертокласникам
Уже й початок літа забринів,
Задимлений жорстокою війною.
Останній раз дзвіночок продзвенів —
Зібрати нас було його метою.
Принишкли свята, музика, пісні…
Війна у вас украла безтурботність.
Новини часто чуються сумні,
Несуть події жах і незворотність.
Та час летить, підштовхує вперед.
Ви підросли, дорослішими стали.
Навчатися в підвалах — це не мед,
Та вчитися ви все ж не перестали.
Моя маленька славна дітвора,
Як боляче мені вас відпускати.
Хоч розум вже підказує — пора,
А серце просить — трохи зачекати.
Дякую вам за блиск живий в очах,
За небайдужість, творчий ваш неспокій,
За те, що на тендітних ще плечах
Несли уміння, в НУШ робили кроки.
Ви добрі, ви чудові, ви живі,
Готові пізнавати і вивчати,
Ідеї запровадити нові,
І усмішками землю заквітчати.
Нам добре було разом. Хоч малі,
Мене ви розуміли з напівслова.
Були у нас і радості, й жалі,
Але була любов — всьому основа.
Вона й залишиться - у серці, в молитвах…
Тож розраховуйте на допомогу щиру.
Я хочу, щоб ваш вогник не зачах,
Я зичу щиро вам добра і миру.
Ідіть вперед, до нових починань,
Ступайте далі, на нову сходинку.
Лишайтесь щедрими та жадібні до знань,
І майте страх до Бога й злого вчинку.
Не бійтеся мріяти! Активними в житті
І мудрими надалі залишайтесь.
Цінуйте час, ці миті золоті,
У мирі і любові розквітайте.
Завершилося свято піснею «Хай живе надія». Під її мелодію діти пройшли через символічні ворота щастя — назустріч новим мріям, відкриттям і сподіванням.
Нехай дорога у середню школу буде для наших випускників щасливою, світлою та успішною!
